Ідентифікатор металу

Ідентифікація різних матеріалів виключно за їхнім зовнішнім виглядом — це навичка, яка поєднує металургійну науку з візуальним спостереженням. У той час як професійні лабораторії використовують спектрометри, ви можете дізнатися багато нового, просто дивлячись на характеристики поверхні. Основною візуальною підказкою є колір. Наприклад, мідь має виразний червонувато-помаранчевий відтінок, тоді як латунь — сплав міді та цинку — виглядає більш жовтою, імітуючи золото. Бронза часто виглядає темнішою та тьмянішою за латунь.

Ще одним критичним візуальним фактором є блиск, або те, як поверхня взаємодіє зі світлом. Дорогоцінні матеріали, такі як срібло та золото, зберігають сильний блиск і не тьмяніють так, як залізо. Алюміній, хоча й сріблястого кольору, зазвичай має більш тьмяне матове покриття порівняно з яскравим дзеркальним покриттям нержавіючої сталі або хромування. Розпізнавання цих тонких відмінностей у відбитті світла може значно звузити коло можливостей ще до того, як ви візьмете в руки магніт.

Один із найнадійніших способів розрізнити матеріали — спостерігати за тим, як вони старіють. Окислення відбувається, коли матеріал реагує з киснем і вологою в повітрі, створюючи новий шар на поверхні. Цей шар часто видає основний елемент. Чорні метали, такі як коване залізо та вуглецева сталь, покриваються червонувато-коричневими пластівцями, відомими як іржа. Ця структура є руйнівною і роз’їдає предмет.

Навпаки, кольорові метали реагують інакше. Мідь та її сплави (бронза та латунь) утворюють шар, який називається патина, що часто виглядає як синьо-зелена або бірюзова кірка, відома як ярь-мідянка. Цей шар фактично захищає предмет від подальшої корозії. Алюміній також окислюється, але він утворює тонкий білий порошкоподібний наліт, який часто важко помітити, але він відчувається як крейда на дотик. Розпізнавання цих конкретних кольорів корозії — червоного для заліза, зеленого для міді, білого для алюмінію та чорного нальоту для срібла — є важливим для точної класифікації.

У світі вторинної переробки та збору брухту найважливішою відмінністю є поділ на червоні та кольорові метали. Чорні метали містять залізо і майже завжди є магнітними. До цієї категорії належать м'яка сталь, вуглецева сталь, чавун і коване залізо. Зазвичай вони менш цінні за вагою, але зустрічаються у величезних кількостях у побутовій техніці, автомобілях і будівельних балках. Оскільки вони містять залізо, вони схильні до появи червоної іржі.

Кольорові метали не містять значної кількості заліза і зазвичай не є магнітними. До цієї групи належать алюміній, мідь, свинець, цинк і олово, а також дорогоцінні елементи, такі як золото та срібло. Вони зазвичай більш стійкі до корозії та краще проводять електрику, що робить їх більш цінними на ринках переробки. При використанні візуального сканера поєднання візуального результату з простою перевіркою магнітом дозволяє досягти майже ідеальної точності. Якщо сканер каже «Сталь», і магніт прилипає до неї, ви підтвердили результат.

Для аматорів, мисливців за антикваріатом і збирачів брухту точне знання того, що ви знайшли, може означати різницю між кількома центами та значним прибутком. Пункти прийому металобрухту покладаються на точну класифікацію. Змішування брудного алюмінію з чистим або плутання латуні з міддю може знизити ціну, яку ви отримаєте за свій вантаж. Цифровий помічник може допомогти в ефективному сортуванні цих куп перед тим, як ви завантажите свою вантажівку.

Крім того, для колекціонерів антикваріату ідентифікація основного матеріалу має вирішальне значення для автентифікації. Багато вінтажних предметів є посрібленими; наприклад, таця може виглядати як масивне срібло, але насправді бути посрібленою міддю (шеффілдська таця). Дивлячись на місця зносу, де проступає основний шар — можливо, червонуватий відтінок, що вказує на мідь — ви можете визначити справжню цінність виробу. Використання технологій для збільшення цих візерунків зносу або для зчитування слабких клейм виробника допомагає перевірити, чи є виріб цільним дорогоцінним металом чи просто біжутерією.